Відомо, що таке явище, як Інтернет, не так давно офіційно вшанувалося державою. Наскільки ж українська Мережа сьогодні потребує державного втручання?

Регулюванню – так, «зарегульовуванню» – ні

Еще в номере

Український віртуальний простір розвивається добрий десяток років. Спроби держави вплинути на цей процес відбулися не лише запізно, але ще й відрізняються некоординованістю дій законодавчих та виконавчих органів. Проте питання доцільності державного втручання у справу Інтернету сьогодні не менш актуальні. Саме в цій площині розгорталися обговорення основних проблем вітчизняного Інтернет-ринку на засіданні круглого столу, присвяченого перспективам державного регулювання та регіонального розвитку українського сегмента Всесвітньої мережі.

Цей захід, організований видавничим домом «СофтПресс» та компанією «Євроіндекс», відбувся під час виставки EnterEX-2001. Присутні на ньому дійшли згоди, що ера одного саморегулювання – в минулому. Хоча, як зазначив перший заступник голови Держкомзв’язку Олександр Баранов, механізми самоврядування у сфері Інтернету є дуже важливими важелями розвитку віртуального простору й повинні доповнювати обов’язкові державні механізми регулювання. Власне кажучи, про користь політики саморегуляції українського Інтернет-суспільства свідчить утворення двох асоціацій учасників цього ринку.

Присутні на круглому столі були одностайні в питанні створення правового поля. Так, керівник проекту «Колокол» Сергій Гульчук наголосив, що розробка спеціальних законів «для Інтернету» – справа зайва і навіть шкідлива. У цьому сенсі ідеал, якого слід прагнути, полягає в можливості застосування загального законодавства до правопорушень у Мережі. Цю думку підтримав представник юридичної компанії Baker&McKenzie Олександр Мартиненко. Він зазначив, що спеціального правового регулювання потребують тільки такі специфічні моменти, які зустрічаються лише в Інтернеті та відсутні в реальному житті.

Тож законодавці повинні сконцентруватися на заповненні «правових прогалин», що гальмують розвиток Мережі. Зокрема, йшлося про електронний підпис, поняття електронного контракту, статус ЗМІ в Інтернеті, про захист авторського права тощо. При цьому О. Баранов наголосив, що основну законотворчу роботу з регулювання відносин у Мережі обов’язково мають виконувати професійні юристи. Адже при законодавчому прописуванні специфічних норм не можуть не виникати досить тонкі питання, які повинні вирішувати висококваліфіковані юристи.

Роль держави у створенні цивілізованих відносин у віртуальному суспільстві полягає, зокрема, в ініціюванні появи спеціальних експертів та спеціалізованих служб у СБУ та міліції. Адже сьогодні при виникненні судового позову стосовно правопорушень у Інтернеті справа може «зависнути» через неможливість отримання кваліфікованої технологічної експертизи в суді.

«Державофобія» – хвороба українських провайдерів

Так уже історично склалося, що втручання держави у розвиток ринку Мережі оцінюється його учасниками досить скептично. Переважно через побоювання, що державні органи «зарегулюють» віртуальний простір. Зокрема, директор компанії «Релком Україна» Олексій Бурсук вважає, що економічних передумов для гальмування розвитку українського Інтернету сьогодні немає. Натомість спроби державного регулювання можуть створити перепони цим процесам. О. Бурсук виступив з критикою липневого Указу Президента № 928 щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет. Він зазначив, що цей документ з’явився надто пізно і на український сегмент Мережі зовсім не впливав. С. Гульчук, навпаки, оцінив появу цього указу позитивно. Він зазначив, що державні службовці нарешті отримали своєрідну вказівку зверху щодо офіційного відношення до Інтернету.

Факт дещо настороженого сприйняття «державної допомоги» учасниками Інтернет-ринку свідчить про явне чи таємне їх протистояння державним органам. Про це також неодноразово зазначалося під час круглого столу. О. Баранов зауважив, що протиставлення інтересів ринку й держави унеможливлює плідну співпрацю для досягнення спільних цілей.

Укртелеком: державний менталітет плюс монополія

Однією з найсерйозніших проблем, невирішення якої може суттєво вплинути на розповсюдження Інтернету в нашій країні, є стан телекомунікаційної інфраструктури. Її нерозвиненість, а також відсутність в Україні структури, альтернативної Укртелекому, що фактично є монополістом на канали зв’язку, сьогодні значно стримує розвиток Мережі. Тож виступи більшості провайдерів торкалися питання дорожнечі каналів та взаємодії з національним оператором зв’язку.

Особливо наболілим це питання є для регіональних провайдерів. Зокрема, директор одеської компанії «Телематика» Костянтин Синявський зазначив, що Укртелеком зараз значно активізував свої зусилля для завоювання регіональних ринків Інтернету. І цей рух національного оператора відбувається переважно за рахунок дискримінації місцевих провайдерів. Укртелеком, на протидію останнім, має змогу надавати свої послуги дешевше, користуючись монополією на міжзонові та внутрішні зонові канали. Цю ж тенденцію підтвердив керівник харківської компанії Lincom Олег Колісник, зауваживши, зокрема, що навіть реклама послуг Інтернету місцевою дирекцією Укртелекому по суті є недобросовісною.

Крапля по краплі і камінь довбає

Звичайно, на круглому столі усіх проблем не вирішити. Учасниками цього заходу було порушено багато питань. Зокрема, йшлося про моніторинг та перлюстрацію спецслужбами трафіка провайдерів, про цензуру в Мережі, про незначне наповнення українського сегменту Інтернету, про формування мотивації користування цією інформаційною інфраструктурою. Але вирішення цих проблем – питання часу. Головне, щоб учасники Інтернет-ринку були готові відстоювати свої інтереси і в конкурентній боротьбі, і за столом переговорів.