Сьогодні їх дві. АУРІУ (Асоціацію учасників ринку Інтернету України) часто-густо називають «альтернативною», а її представників – «розкольниками». Натомість представників ІнАУ (Інтернет Асоціації України) звуть «олігархами», а саму асоціацію – «прокиївською». І перші, і другі проти таких визначень. До того ж усі наполягають на безконфліктному перебігу подій.

Еще в номере   Муниципальные органы власти: информатизация продолжается   Оптимальная технология для общения

Та як би вони не розгорталися в майбутньому, історія утворення обох асоціацій зафіксувала якщо й не конфлікти, то цілком відчутні непорозуміння між учасниками ринку Інтернету України, насамперед провайдерами.

І то не є дивним. ІнАУ дійсно об’єднала здебільшого провайдерів першого рівня і переважно – великі київські компанії. (Адже, за даними Держкомзв’язку, близько 45% українського ринку Інтернету розташовано саме у столиці.) Тоді як більшість членів АУРІУ – регіональні провайдери. Тож чи не найголовнішою причиною непорозумінь виявилась неготовність компаній різних прошарків бізнесу до діалогу: слухати одне одного та знаходити компроміси. Це, а також відсутність серйозного аналізу у визначенні головного та другорядного стали причиною незгоди у верствах Інтернет-спільноти. А відтак – і до появи двох асоціацій.

Інтернет-суспільство України пам’ятає не одну спробу його учасників об’єднатися під прапором вирішення спільних проблем та захисту своїх інтересів. Ці спроби так і залишилися спробами. Бо певний час учасники ринку Інтернету були неготові до консолідації. І великою мірою – через несформований ринок і невизначену кількість гравців на ньому та їхніх ролей. З іншого боку, не такою близькою свого часу була й перспектива безпосереднього впливу держави на бізнеси компаній-провайдерів. (Не секрет, що будь-яка загроза ззовні є суттєвим каталізатором процесу об’єднання навіть серед запеклих конкурентів.)

Сьогодні український Інтернет нарешті дозрів до втілення механізмів саморегуляції. Та разом із певною стабілізацією ринку й капіталізацією компаній прийшло розшарування ринку. І ця тенденція знайшла місце при утворенні провайдерської асоціації. Діалогу не вийшло

Регіональні провайдери злякались, що їх «не почують». За словами багатьох членів ініціативної групи АУРІУ, з цим фактом вони стикнулися під час робочих обговорень. Хоч, на думку голови правління ІнАУ Олексія Бурсука, всі зауваження свого часу можна було вирішити голосуванням.

Та діалогу не вийшло. І 17 доповнень до статуту ІнАУ, що перетворили його на статут АУРІУ, мають забезпечити право на голос найменшому провайдеру в Україні. (З порівняльним аналізом двох статутів можна ознайомитися на сайті АУРІУ uimpa.odessa.net/index.php.)

У світлі ідеології АУРІУ, однією з найпринциповіших поправок є встановлення квоти на кількість представників від одного регіону в правлінні. (Не більше двох.) Зазначимо, що саме так був обраний контролюючий орган АУРІУ. Згідно зі статутом, в АУРІУ також відсутнє поняття «асоціативних членів», тобто таких, що сплачують внески, але не мають права голосу при прийнятті рішень.

Таким чином, спроби регіонів «відпочкуватися» – ставка на компанії середнього та малого бізнесу. На думку багатьох членів АУРІУ, невеликі членські внески цілком виправдані, якщо в майбутньому компаній у асоціації буде не менше тисячі. (Щоправда, на сьогодні в Україні немає й 300 провайдерів. Уже не кажучи про те, що якась їх частина стане на бік ІнАУ.)

В Інтернет Асоціації України свідомо йшли іншим шляхом, встановлюючи достатньо значні внески. Із розрахунків, що поки членів буде не більше 60, коштів має бути досить, щоб утворити сильний адміністративний апарат. Арифметика в даному випадку була простою: «Наша мета – не масова асоціація, а об’єднання тих провайдерів, які хочуть і можуть впливати на ринок Інтернету в Україні». При цьому асоціативними членами ІнАУ стали ті компанії, яким достатньо інформаційного обміну з активними членами асоціації.

Втім АУРІУ також налаштована впливати на перебіг подій. Так, одним з рішень правління цієї асоціації був лист до Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації з проханням включити заступника голови правління Андрія Єжихіна до робочої групи з питань домену .ua. Асоціацій дві, а висновків – багато

Безперечно, вагова категорія утворених організацій, м’яко кажучи, неоднакова. (Хоча за кількістю членів асоціації знаходяться приблизно на одному рівні.) Для декого питання майбутнього впливу АУРІУ – несерйозне. А дехто вважає, що асоціація вже так чи інакше впливає на розвиток ситуації. Ми спробували зібрати думки різних учасників ринку Інтернету з цього приводу, щоб з’ясувати загальну атмосферу, в якій розвиваються ці події.

Немало провайдерів розцінює появу АУРІУ як спробу зменшити значимість інституту асоціації провайдерів як такої в очах органів державної влади. Можна навіть почути думку, що поява АУРІУ є своєрідною реакцією силових структур на об’єднання учасників ринку Інтернету для захисту своїх прав. Однак існує й протилежна думка. Згідно з нею, державі вигідніше присутність на ринку однієї асоціації. Адже знайти механізми впливу на неї значно легше. Представники компаній, які увійшли в АУРІУ, вважають, що існування двох асоціацій обмежить монополію і виключить можливість некоректної поведінки на ринку. А на думку прихильників ІнАУ, за допомогою єдиної асоціації любіювати права провайдерів ефективніше. Цим обумовлена ініціатива даної асоціації створити «комісію по співпраці», яка б у майбутньому сприяла об’єднанню асоціацій. Ця ініціатива також охоче підтримана в АУРІУ.

Серед провайдерів досить незначна кількість тих, що займають нейтральну позицію, незважаючи на поширену думку, що немало компаній вважатимуть за потрібне бути членами одночасно двох асоціацій. На сьогодні таких компаній три – Lucky Net, «Спейс Гейт» та «Колокол». (До речі, представники першої входять у правління обох асоціацій.)

Та більшість провайдерів сходяться все ж таки на тому, що ринок має обмежитися двома асоціаціями. Тому що, перефразовуючи класика, цілком можливо, що Болівар і двох не винесе.

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Ігор ДЯДЮРА, компанія «УкрСат», член правління ІнАУ:
На мій погляд, склалася парадоксальна ситуація: дві асоціації реально мають набагато менший вплив та можуть зробити менше, ніж одна. Українському Інтернету сьогодні необхідне єдине сильне угруповання учасників його ринку.
І я вважаю, що це розуміють у обох асоціаціях. До того ж деякі розбіжності в статутах не є принциповими. Ми наполегливо працюємо з метою якнайшвидшого усунення непорозумінь та об’єд-нання двох асоціацій.

Юрій КОРЖ, компанія «Глобал Юкрейн», дійсний член ІнАУ:
Я вважаю ціл-ком припустимим існування на ринку двох асо-ціацій провайдерів. Гірше, якщо подібних структур буде більше. Сьогодні до правління ІнАУ входять дуже досвідчені менеджери та юристи. І в цьому я бачу переваги ІнАУ над АУРІУ. Але я думаю, буде достатньо компаній, які захочуть бути членами обох асоціацій одразу.

Андрій ЄЖИХІН, компанія «Трайфл Ко., Лтд.», заступник голови правління АУРІУ:
Існування двох асоціацій не означає, що вони вирішуватимуть різні завдання. Просто підходи до рішення одних і тих самих завдань можуть бути неоднаковими.

Елліна ШНУРКО-ТАБАКОВА, компанія Internet Сonsulting & Communications Ltd., член правління ІнАУ:
Навіть якщо Болівар винесе обох, особливо вагомим для українського ринку Інтернету буде виважена скоординованість двох асоціацій у вирішенні найгостріших та життєво важливих питань.