Та чи почує їх уряд, який 16 травня дав «зелену вулицю» ліцензуванню послуг міжнародного та міжміського зв’язку з використанням ІР-телефонії?

Еще в номере   Укртелекому избрали советника   Коммунисты "спасли" рынок мобильной связи Украины   Фонды и программы международного сотрудничества.

Ціновий шок

Не можна сказати, що оператори не чекали на цю подію. Повною несподіванкою для них стали ціни (які голова Держкомзв’язку ще місяць тому, коли проект постанови знаходився в КМ, окреслив як «невисокі – кілька тисяч»): 899,3 тис. грн. у випадку міжнародного зв’язку та 34 тис. грн. у випадку міжміського зв’язку без надання у користування ліній передачі, мережевих трактів, каналів зв’язку. Ця сума становить 10% вартості відповідних ліцензій на право надання послуг традиційним шляхом, без використання IP-телефонії. Як нам повідомили в Управлінні координації діяльності операторів зв’язку та ліцензування Держкомзв’язку, ця цифра була виведена через прогноз.

Необхідно зазначити, що ліцен-зіатам-«міжнародникам», якщо вони використовують у своїй роботі й ІР-телефонію, не треба нічого платити: у них тепер ліцензія за принципом «все включено». Та таких щасливчиків в Україні дев’ять, а тих, хто реально працює на ринку, ще менше. Тож очевидно, що ця постанова найсильніше вдарила по малому й середньому бізнесу – по операторах, які спеціалізуються на послугах зв’язку тільки з використанням IP-телефонії. А їх можна нарахувати до десятка в кожному регіоні України. І працюють вони в основному на своїй території, лише деяким під силу завойовувати інші області.

Це зрозуміло, бо ж бізнес цей активно розвивається лише рік. Та й капітали в ньому обертаються не такі, як у традиційному телефонному бізнесі, тим паче далекого зв’язку. Так, прибутковість «розкрученої» компанії-оператора ІР-телефонії складає $12–24 тис. на рік на кожному вузлі, і більшість з них має саме один вузол. Зважаючи на те, що вартість ліцензії, яка видається на 15 років, необхідно сплатити одноразово, це буде під силу лише одиницям, які мають гарного інвестора або вже не один рік працюють на цьому ринку.

Хоча, наприклад, у випадку з компанією «Інфоком», яка однією з перших в Україні почала надавати послуги ІР-телефонії, ще невідомо, чи потрібний їй додатковий дозвіл. Бо з 1997 р. вона працює за ліцензією на послуги місцевого, між-міського та міжнародного зв’язку з використанням мереж передачі даних. Зараз частка ІР-телефонії в загальному обсязі послуг «Інфокому» складає, за даними її комерційного директора Олександра Бороди, близько 20%. На його думку, проблем у компанії у зв’язку з виходом постанови № 515 не буде. Більшим головним болем для них є демпінг з боку деяких нових компаній, які, щоб утвердитися на ринку й завоювати абонента, вдаються до подібних прийомів, не забезпечуючи відповідної якості та сервісу.

Розібратися з термінологією

Відомо, що до цього часу в Україні статус IP-телефонії поки ні в якому документі не визначено (лише в законопроекті «Про телекомунікації» під терміном «Інтернет-телефонія» фігурує послуга передачі голосової інформації через Інтернет, що належить до основних послуг телекомунікацій). І не дарма в постанові Кабміну біля назви «IP-телефонія» нема визначального слова. Хоча в контексті треба розуміти, що мається на увазі все ж таки технологія (ліцензуються ж бо послуги міжнародного зв’язку).

Вперед до монополізму?

Наслідки дії постанови № 515 (з моменту її підписання) можна передбачити вже зараз. Дрібні регіональні оператори відійдуть в тінь або почнуть об’єднуватися, щоб вижити. В результаті держава не отримає доходів, на які розраховувала, вводячи ліцензію. Кількість конкуруючих компаній значно зменшиться. Ними буде легше керувати, хоча ринок, що має тенденцію до монополістичного звуження, навряд чи розвиватиметься швидкими темпами.

Та існуючі оператори IP-телефонії не хочуть миритися з подібними перспективами і обирають активний шлях боротьби за свою справу. Так, вже надіслано листи до Держкомпідприємництва, Держкомінформу, АМКУ, Мінекономіки, УСПП, Ради підприємців при КМ та Фонду підтримки підприємництва, Комітету ВР з питань будівництва, транспорту та зв’язку, а також Держкомзв’язку (www.cti-tele.com.ua/license.html). В них міститься прохання «призупинити дію постанови № 515 до з’ясування усіх обставин, дати доручення відповідним міністерствам і відомствам оцінити реальний обсяг сектора ІР-телефонії на ринку послуг зв’язку України, зробити адекватні, обгрунтовані розрахунки плати за ліцензію, що враховують інтереси бюджету краї-ни, і частку цього виду послуг на ринку України, передбачити можливість видачі ліцензії на здійснення діяльності не на всій території України, а на території окремого регіону». Листи підписані керівниками компаній «Телекомуні-каційна компанія ІРС» (Донецьк), «Альтер Телеком», «СТІ-Telecom», «Дельта Телеком» (Одеса), «Телан» (Миколаїв), Дніпропетровського регіонального вузла ІР-мережі Tario.net, «Байт» (Дніпропетровськ), «Нью тел» (Харків), «Інтерфон» (Маріуполь).

Наразі в Держкомзв’язку у зв’язку з виходом постанови № 515 готують доповнення до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг телефонного зв’язку. За планами, вони мають з’явитися вже в липні. Олег Шевчук також заявив, що готовий обговорити проблему ліцензування з операторами ІР-телефонії за круглим столом. Можливо, в результаті і з’явиться рішення лобіювати зниження вартості ліцензії.

Зважаючи на поточну ситуацію з урядом в країні, складно робити прогнози. Проте, є надія що Анатолій Кінах, обійнявши посаду прем’єра, не залишить без уваги проблему ІР-телефонії, адже він так довго стояв на сторожі інтересів підприємців і промисловців.

Думки з приводу

Юрій РУССКЕВИЧ,
начальник Дніпропетровського регіонального вузла ІР-мережі Tario.net:

Треба дати можливість операторам самим обирати кількість регіонів обслуговування, а не нав’язувати всю Україну. Як правило, це навіть не область, а одне-єдине місто.

Володимир МОЛДАВСЬКИЙ,
директор «Альтер Телеком» (Одеса):

Не менше 40 підприємств, кожне з яких вклало від $20 тис. до $100 тис. приватних інвестицій, будуть змушені шукати обхідні шляхи в законодавстві або підуть у тінь.

Скориставшись російським досвідом, ліцензію, пропорційно розділивши її вартість, можна було б видавати на кожну адміністративну область.

Олег ЛІНЕЦЬКИЙ,
директор СТІ-Telecom (Одеса):

Десятки компаній витратили сотні тисяч гривень на придбання обладнання для передачі голосу по пакетних мережах. Топити його в Чорному морі – не найкраще використання нових технологій. Формально право власності не порушено, однак як розцінити введення ліцензії сумою, яку в змозі викласти всього дві-три компанії, що не є операторами традиційної телефонії.