Як ми вже повідомляли, в листопаді в Києві відбувся міжрегіональний семінар Міжнародного cоюзу електрозв’язку «Перехід від системи аналогового телебачення SECAM до цифрового телебачення». В заході взяли участь фахівці з Бразилії, Великобританії, Нідерландів, Росії, Словенії, Франції, Чехії, Швейцарії, Японії та, звичайно, України. Кожна з перелічених країн має власну стратегію переходу на цифрове мовлення, й деякі з них уже можуть звітувати про реальні результати цього процесу

Еще в номере   Миллионы ЕБРР - на службу связи Украины   На круглом столе "Приватизация Укртелекома: за и против" присутствовала делегация ЕБРР   Утрем нос Индии?

Етапи переходу

Незважаючи на національні особливості країн світу, етапи переходу від аналогового мовлення до цифрового в усіх країнах схожі. Послідовність дій у цьому процесі приблизно така: спочатку здійснюється випробування в експериментальних зонах, за їх результатами розробляється нормативна база, остаточно визначається система мовлення, проводиться ліцензування надання послуг. Потім починається перехідний період з одночасним використанням аналогового й цифрового мовлення, і врешті – остаточний перехід на цифрове мовлення. Реалії і плани

В Європі мовлення в цифровому стандарті першою почала Великобританія. Ще в 1995 р. тут було сформовано Цифрову групу, призначену для здійснення регіонального мовлення в країні. В Німеччині та Нідерландах, незважаючи на величезний обсяг проведених наукових та дослідних робіт, експериментальне мовлення ще не почалося. А Голландія вже декілька разів відкладала початок реалізації розроблених програм щодо цифрового телебачення з цілої низки причин. По-перше, її уряд не визначився з політикою ліцензування надання цих послуг. По-друге, певний час займає міжнародна координація частот. І по-третє, голландці переконані, що технічні наробки в цій галузі розвиваються настільки швидко, що іноді є сенс трохи почекати й побачити, до яких меж дійдуть «дива техніки». Але вже у травні наступного року в Голландії планують розпочати цифрове мовлення в Амстердамі, де мешкає 20% населення країни, а наприкінці 2001 р. – в області Рандстад, що об’єднує чотири найбільших міста країни, населення яких складає 50% жителів Голландії. А ось Німеччина планує в 2000–2001 рр. тільки визначити федеральні землі для пілотних проектів.

Росія вже почала експериментальне цифрове мовлення в трьох зонах – Москві, Санкт-Петербурзі та Нижньому Новгороді. В столиці експеримент проведений на кабельній мережі міста, а в Нижньому Новгороді відпрацьовується подача сигналу на цифровий передавач з мережі супутникового мовлення, а також магістральної та зонової радіорелейних ліній.

Стосовно України в Держкомзв’язку вважають, що найбільша можливість провести експеримент з цифрового мовлення існує в кабельному телебаченні. Він може бути здійснений у Києві, де є декілька потужних кабельних операторів, які мають загалом 700 тис. абонентів. Уже протягом наступного року вітчизняні фахівці зможуть запропонувати киянам цифровий стандарт мовлення.

Водночас НВП «Квант-ефір» спільно з Концерном РРТ розробило стратегію переходу України на цифрове мовлення. Вона передбачає впровадження системи DVB-Т, створення в Україні консорціуму цифрового телебачення, а також випуск вітчизняним підприємством недорогих приставок до аналогових телевізорів, що дозволять приймати цифровий сигнал. Чи зацікавляться цією наробкою державні структури, які відповідають за впровадження цифрового мовлення?

Щодо термінів повного переходу на цифрове мовлення, то тут, як завжди, «впереди планеты всей» знаходяться США. Ця країна планує, що вже в 2006 р. аналогове мовлення буде припинено й близько 85% побутових користувачів будуть охоплені послугами цифрового телебачення. Консервативна Європа намітила більш дальні строки: наприклад, Німеччина й Голландія – кінець 2010 р., Чехія – 2012 р., Росія – 2015 р.

Який стандарт вибрати?

Перед країнами, що знаходяться на самому початку шляху переходу до цифрового ТБ, стоїть питання: яку з трьох існуючих систем цифрового мовлення вибрати для себе. У США впроваджують власну систему – ATSC, в Японії – ISDP, європейські країни переважно зосереджуються на системі DVB (детальніше про них читайте на стор. 5 – Ред.).

Система DVB у свою чергу передбачає три стандарти – DVB-Т (наземне цифрове мовлення), DVB-С (кабельне цифрове мовлення), DVB-S (супутникове цифрове мовлення).

І тут більшість країн Європи віддали перевагу DVB-Т, незважаючи на те, що розгортання супутникової системи цифрового мовлення теоретично потребує менших витрат. Це стосується, наприклад, Великобританії, Голландії, Німеччини. На цю систему наземного мовлення орієнтуються також в Росії та Україні.

Що характерно: під час семінару представник Німеччини на прохання учасників заходу навіть був змушений аргументувати вибір своєї країни. Він назвав декілька причин. Основні з них – можливість прийому всередині будівлі (це поки нереально при супутниковому мовленні, але можливо при кабельному); здатність до прийому сигналу в об’єктах, що рухаються (недосяжно ані при супутниковому, ані при кабельному телебаченні).

Великий вплив на процес вибору системи цифрового мовлення також мають розміри країни. Наприклад, у такій державі, як Росія, для забезпечення мешканців телевізійними послугами працює більше 12 тис. передавачів, 380 потужних телевізійних станцій, задіяне орбітальне групування з 13 супутників, а також протягнуто більше 200 тис. км радіорелейних ліній. Ці обставини змусили росіян разом із проектом введення DVB-Т розробити проект цифрового супутникового мовлення, який буде реалізовуватись у 2001–2003 рр. Окрім того, ряд кабельних операторів Росії разом з науковцями працюють над проектом створення на базі кабельної розподільчої мережі дослідних зон цифрового телебачення в стандарті DVB-С.

У Голландії наземне цифрове мовлення буде розгортатись як альтернатива кабельному телебаченню, яким користується 92% мешканців країни. Планується, що конкурентоспроможність новинки буде досягнуто завдяки кращій якості, меншій ціні та більшому набору додаткових послуг. Разом із тим, в Голландії ідеологи впровадження цифрового телебачення зіткнулися з певною проблемою. Законодавство цієї країни не дозволяє змусити кабельних операторів ділитися своїми каналами. До речі, в інших країнах Європи такої проблеми не існує.

Етапи переходу на цифрове мовлення в Україні

Початковий етап: 1997–2002 рр. Виділення частотних каналів для цифрового радіомовлення в смугах радіочастот, які потужно використовуються аналоговим радіомовленням. Організація дослідної експлуатації обладнання цифрового мовлення, розробка нормативно-правової бази.

Перехідний етап: 2003–2008 рр. Масштабне впровадження наземних цифрових передавачів та поступове згортання аналогового мовлення.

Заключний етап: після 2008 р. Завершення використання аналогових передавачів, конвергенція цифрових радіосистем фіксованого й рухомого радіозв’язку, інформаційних систем, радіомовлення. Передача вивільнених від аналогового телебачення смуг радіочастот іншим перспективним радіотехнологіям.