Більшість найвідоміших у світі фінансових інститутів уже давно не уявляють своєї діяльності без застосування Інтернету. Слід зазначити, що різні заходи, які відбуваються в нашій країні та присвячені цій тематиці, змінюють свій характер із суто просвітницького на більш практичний.

Еще в номере   Кабмину виднее, когда нужно приватизировать Укртелеком?   Управление предприятием с помощью Интернет-технологий   Информационные технологии в экологических программах   Новые адреса .ua

Це й не дивно, адже не новина, що останнім часом органи пожвавилися у справі «узаконення» віртуальних фінансових послуг в Україні. Останній круглий стіл на цю тему – «Стратегія та перспективи Інтернет-банкінгу в Україні», який організували «Український фінансовий портал» та «Інвестиційна газета», – підтвердив означену тенденцію. Разом із тим, думки присутніх на ньому представників держави, а саме НБУ та Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ, а також «інтернетників» дещо розійшлися.

Якщо перші наполягали на поступовості нововведень, другі з ентузіазмом доводили необхідність термінового введення Інтернет-банкінгу.

Інтернет-банкінг не є окремим видом банківських операцій. Визначень «Інтернет-банкінг» і «банківське обслуговування за допомогою Інтернету» закон «Про банки та банківську діяльність» не містить.

Для нашої країни Інтернет-банкінг – найперспективніший вид фінансових Інтернет-послуг, бо має найбільше шансів для розвитку (поруч з Інтернет-трейдингом та Інтернет-страхуванням). Хоча б з тієї причини, що НБУ, можливо, під тиском комерційних банків зрозумів, що час вживати заходів у цьому напрямку. За словами директора Департаменту інформатизації НБУ Олександра Савченка, по суті, система електронних платежів «клієнт–банк», яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом і банком у зашифрованому вигляді за допомогою способів захисту інформації та функціонує в

Україні вже вісім-дев’ять років, є основою для створення Інтернет-банкінгу. Оскільки вітчизняні банківські установи вже давно почали застосовувати безпосередньо пов’язаний з цим електронний підпис, то, як зауважив представник СБУ Ігор Котельчук, законопроекти «Про електронний цифровий підпис» і «Про електронні документи та електронний документообіг» будуть першими, тривалий час випробуваними на практиці. До речі, за повідомленням представників НБУ, в цьому відомстві зараз також розробляється законопроект, що покликаний «частково закрити існуючі проблеми». Інтернет-банкінг – це набір банківських послуг, які надаються клієнтам через Інтернет. Головною складовою Інтернет-банкінгу є послуга віддаленого управління рахунками через Всесвітню мережу. Підштовхувати прогрес треба обережно

Тема захисту ресурсу банку від хакерськіх зламів стала лейтмотивом доповідей представників НБУ та СБУ. Зокрема, зарубіжні банківські інформаційні системи є найбільш захищеними після інформаційних систем стратегічного призначення.

Як приклад Олександр Савченко нагадав випадок, коли під час презентації автоматизованої торгівлі державними цінними паперами, організованої НБУ з використанням торговельного майданчика Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ), особливо не зацікавлені у несанкціонованому доступі люди мали змогу бачити через ресурси УМВБ ряд серверів НБУ.

О. Савченко також повідомив, що на операції з Інтернет-комерції, наприклад в системі Europay, припадає 2% їх загального обсягу. Але на ці 2% покупок через Інтернет припадає 50% шахрайства з картками Europay.

За словами Олександра Савченка, «на сьогодні практично жоден український банк не в змозі працювати в онлайнових технологіях, оскільки не вирішені питання захисту банківських інформаційних ресурсів. Наші вимоги до безпеки викликані не нашим небажанням впроваджувати нові технології». «Оптимізму» додав Ігор Котельчук: «На сьогодні не існує цілком безпечного способу підключення до мережі Інтернет. Найбільша проблема полягає в тому, що він не проектувався як захищена мережа».

Як відомо, в жовтні Департамент інформатизації НБУ погодив використання Міжнародним комерційним банком (МКБ) в експериментальному режимі спеціального програмного забезпечення із застосуванням мереж загального доступу (в тому числі Інтернет) для клієнтів банку.

Представники Нацбанку впевнені, що банк не повинен «на всі 100%» працювати в онлайнових технологіях. Ні в якому разі не можна пов’язувати Інтернет-центр, який працює з клієнтами, з ресурсом, «де гроші лежать». Можливо, на першому етапі цінною інформацією для клієнта буде спостереження свого рахунка в режимі он-лайн. Зараз готується контракт на побудову мережі доступу з робочих місць НБУ до різних ресурсів банку, а також організації інформаційної взаємодії за принципом «мережа–мережа» з тими банками, що побажають працювати з НБУ в онлайнових технологіях. Основна вимога до банків-учасників – демонстрація захищеності їх мереж від можливого входу з боку НБУ та навпаки.

За повідомленням О. Савченка, взагалі існують різні підходи в Мінфіні стосовно використання в банківській справі Інтернету як такого.

Звичайно, не обійшлося без нагадування, що єдиним державним органом, який має право реалізовувати держполітику у сфері, в тому числі криптографічного та технічного захисту інформації, є Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації. З доповідей, які пролунали, стало зрозуміло, що справа захисту банківських ресурсів поєднала СБУ та НБУ узами братерства. Що ж до комерційних банків – нічого не поробиш, доведеться пристосовуватись: їх системи захисту не використовуватимуться, поки не будуть оцінені на відповідність певним вимогам. Трохи оптимізму

Менеджер компанії Pricewater-houseCoopers Сергій Січкар перерахував можливі банківську й Інтернет-стратегії, різного рівня можливості, які відкриваються для банків та їх клієнтів із застосуванням Інтернет-банкінгу. Звичайно, це поки що сприймається як щось зі сфери наукової фантастики, особливо коли йдеться про четверте покоління банківських Інтернет-послуг, яке тільки з’являється у світі. Наприклад, послуги банку з аутсорсінгу фінансової функції конкретної компанії. Це означає, що певне підприємство зовсім позбавляється ведення власного бухгалтерського обліку, казначейства, управління територіальними підрозділами. Але, як не парадоксально, деякі організації в Україні вже розглядають модель надання комплексних послуг для солідних компаній. Що ж до речей, більш наближених до реальності, то, на думку С. Січкаря, застосування банківських Інтернет-послуг в Україні буде сфокусовано на корпоративних клієнтах. Це, зокрема, може бути можливість цілодобового банкінгу та доступ до нього з будь-якої точки країни, персональний менеджмент для кожного клієнта, а також рішення, що забезпечують ефективність роботи самого банку.

На думку керівника технічної групи розробників проекту «Український фінансовий портал» Руслана Котова, якщо не зробити кроків щодо втілення Інтернет-банкінгу в Україні зараз, то через три-чотири роки може бути вже запізно, оскільки зараз провідні світові банки інвестують сотні мільйонів доларів у розвиток своєї глобальної банківської Інтернет-структури – тобто реальною є небезпека експансії. Особливо він зауважив на небезпеці експансії з боку російських банків, оскільки в цьому випадку вона не обмежена мовним бар’єром. Але опитування банківських установ нашої країни, здійснене тим же «Українським фінансовим порталом», насправді трохи витверезує: всього 11 банків відкрито повідомили про те, що активно просуваються на шляху до Інтернет-банкінгу, 50% банків взагалі не мають ресурсів у Інтернеті, діючі системи «клієнт–банк» мають близько 2% банків.

ДК Зв'язок